При виборі м'яких меблів велике значення приділяється не тільки самій моделі, формам і розмірам, але також якості оббивки. Адже зазвичай меблеві тканини використовуються досить інтенсивно, і дуже важливо знати, що її зовнішній вигляд не втратить своєї привабливості тривалий час. Для визначення найважливіших споживчих властивостей оббивних тканин існує декілька тестів, які є міжнародно визнаними та проводяться незалежними експертами.

Тестування проводяться з метою визначення рівня якості технологічних характеристик тканини та виявлення різноманітніх меж її витривалості. За призначенням та характером маніпуляцій з тканиною виділити кілька ключових різновидів тестів:

• механічні пошкодження (стирання, утворення пілінгу):
• стійкість до навантажень (міцність шва, розтягування, розриви);
• стійкість кольору (до світла, тертя, чистячих засобів);
• вогнестійкість.

 

Механічні тести

 

Тест Мартиндейла: визначає зносостійкість - стійкість тканини до стирання.

Зразок тканини поміщується в апарат Мартіндейла та піддається тривалому тертю круговими рухами на пласкій поверхні за допомогою металевої поверхнеюі, вкритої вовняною тканиною. Через певні проміжки часу тканину оглядають щодо утворення пошкоджень (втрати ворсу, утворення пілінгу) доки не виявлять появу певної кількості розривів ниток або значну зміну зовнішнього вигляду тканини.

Згідно зі стандартами ISO 12947-2, EN 14465 прийнятні показники класифікуються таким чином:

• делікатні тканини ≥ 15 000 обертів;
• тканини повсякденної експлуатації ≥ 20 000 обертів;
• тканини інтенсивної експлуатації ≥ 30 000 обертів;
• тканини комерційного користування ≥ 40 000 обертів

Тест на пілінгування (скочування)

Визначає окремо стійкість тканини до утворення пілінгу та проводиться також в апараті Мартіндейла. У порівнянні з тестом Мартіндейла, в даному випадку апарат більш щільно прилягає до тканини, додається більший тиск на велику поверхню зразка. Після інтервалів 500, 1000, 2000 і 5000 оборотів тканину розглядають на предмет утворення пілінгу, який визначається за допомогою шкали пілінгу (від 1 до 5). Після 5000 оборотів одержують останній результат випробування.

За стандартами ISO 12945-2, при значенні в 5000 оборотів, прийнятним вважається значення 3-4 бали за шкалою пилінгоутворення.

 

Тест Визенбека (стирання). Переважно використовується в Північній Америці.

Зразок тканини поміщається до апарату Візенбека та піддається тертю рухом вперед і назад на циліндрі, покритому або бавовняною тканиною, або дротяною сіткою. Через певні проміжки часу зразок розглядається щодо втрати ворсу. Тест вважається завершеним, якщо відбулось обірвання двох ниток або при суттєвій зміні зовнішнього вигляду тканини.

Основна класифікація показників тесту Визенбека за стандартами ASTM D4157:

Бавовняна тканина:

• тканини комерційного використання: недопустимо < 15 000 подвійних обертів;
• меблева тканина комерційного використання: ≥ 15 000 подвійних обертів;
• меблева тканина інтенсивного комерційного використання: ≥ 30 000 подвійних обертів

Дротова сітка:

• делікатна тканина: ≥ 3 000 подвійних обертів;
• повсякденне використання : ≥ 9 000 подвійних обертів;
• інтенсивне використання : ≥ 15 000 подвійних обертів.

Стійкість кольору

 

«Крок-тест»  (кольоростійкість до тертя - переважно проводиться на меблевих тканинах).

Встановлює ступінь зміни кольору тканини після поверхневого тертя.

Зразок тканини в апараті піддаєтсья тертю сухою та вологою серветками з бавовняної тканини. Кількість фарби, яка після цього залишається на бавовняних серветках, оцінюється за «сірою шкалою» (від 1 до 5 балів)

Прийнятні показники для меблевих тканин ,за стандартом ISO 105-X12:

• Сухе тертя: мінімум 3-4 бала по «сірій шкалі»;
• Вологе тертя: мінімум 3 бали за «сірою шкалою».

Кольоростійкість до світла

Визначає ступінь вицвітання тканини під впливом світла.

Зразок тканини ставиться у випробувальну камеру разом з набором еталонів: "блакитної шкали" - зразків вовняної тканини 8 відтінків синього кольору (від темно синього до блакитного). Це стандартний інструмент вимірювання, що використовується для визначення ступеня вигорання тканини. Машина деякий час крутить всі зразки, перевертає їх до світла. Ступінь стійкості тканини до світла визначається за шкалою від 1 до 8, порівнюючі зразок зі зразками "блакитної шкали". Чим більше показник, тим краще стійкість кольору до світла.

Прийнятні показники стійкості кольору до світла, за стандартом ISO 105-B02  - не менше ніж 4 бали.

Стійкість кольору до вологи

Визначає ступінь втрати кольору тканини після контакту з водою.

Зразок тканини, зшитий зі стандартним зразком різнофактурної тканини, опускають у воду, потім поміщують під прес між двома пластинами. Зміна кольору тканини вимірюється за допомогою сірої шкали (від 1 до 5). Зразок різнофактурної тканини також оцінюється за сірою шкалою, щоб визначити ступінь пофарбуваності різних волокон.

Допустимий показник втрати кольору та ступінь фарбування, за стандартами ISO 105-Е01 – не більше ніж 4 бали за «сірою шкалою».

Стійкість кольору до прання

Визначає ступінь втрати кольору тканини після прання.

Зразок тканини поміщують у воду  зі стандартними миючими засобами разом з еталонним зразком різнофактурної тканини. Також у воду додаються маленькі металеві кульки для імітації процесу прання у пральній машині. Зміна кольору зразка, а також різнофактурної тканини оцінюється за сірою шкалою (від 1 до 5) – визначається, наскільки пофарбувалися різні волокна.

Відповідно до стандартів ISO 105-C06, прийнятним вважається показник втрати кольору та ступінь фарбування – не більше ніж 4 бали за «сірою шкалою».

Стійкість кольору до сухої чистки

Зразок тканини поміщують в розчин перхлоретилену разом з металевими дисками для імітації процесу чищення у спеціальному пристрої. Після цього вимірюється зміна кольору зразка тканини за сірою шкалою (від 1 до 5).

Прийнятний показник втрати кольору та ступінь фарбування за стандартами ISO 105-D01 – не більше ніж 4 бали за «сірою шкалою».

Тести на вогнестійкість

 

Стандарт ММО або IMO А 471

Стандарт вогнестійкості Міжнародної морської організації - це тест на вогнестійкість тканини для міжнародної морської промисловості та круїзних лайнерів.

Зразок тканини закріплюється у металевій рамці. Полум'я прямує на поверхню та нижній край полотна тканини протягом 5 та 15 секунд.

Враховуються такі параметри:

Час горіння тканини після того, як на неї припинили дію вогнем

• Наскільки близько підійшло загоряння до країв металевої тканини

• Чи падають залишки тканини, що горить, і чи можуть вони призвести до займання ватної подушки, що знаходиться під тканиною, що горить.

• Вимірюється довжина обпаленої ділянки після того, як спалах згас (зона обвуглювання)

• Чи спричинив вогонь спалах полум'я при першому зіткненні з тканиною (оплавлення поверхні).

Результати. Тканина пройшла ММО-тестування за згодою виконання таких умов:

• горіння триває 5 і менше секунд після видалення полум’я від поверхні тканини;
• загоряння не виходить за краї металевої рамки;
• падаючі залишки палаючої тканини, не призводять до займання ватної подушки;
• максимальна зона обвуглювання – не більше 150 мм;
• на поверхні тканини не спостерігається спалахів, що поширюють полум'я більш ніж на 1 мм.

Европейский стандарт EN 13773

Тестування тканини на вогнестійкість для тканин європейського виробництва. Даний стандарт розроблено на основі 3 різних тестів: EN 1101, EN 1102 та EN 12772.

Крок 1 – EN 1101

Направлення вогню на нижній край зразку тканини, вертикально закріпленої на металевій рамці, впрдовж певних відрізків часу: починають з інтервалу в 1 секунду, та з кожним наступним збільшують тривалість на 1 секунду - до 20 секунд. Після кожного відрізка перевіряється, чи було спалахування тканини.

Крок 2 – EN 13772 (тест проводиться у випадку, якщо не спостерігалося займання тканини під час тесту EN 1101)

В цьому тесті замість полум'я тканина піддається дії електричного пальника. Зразок закріплюється на металевій рамці з двома позначками та відстежуються параметри:

• час горіння тканини після завершення впливу пальника;
• час, за який спалах досягає першої позначки;
• час, за який спалах досягає другої позначки;
• довжина обпаленої ділянки після згасання спалаху (зона обвуглювання);
• наявнісь падаючих залишків палаючої тканини та можливість призведення до займання ватної подушки у випробувальній камері.

Крок 3 — EN 1102 (тест проводиться у випадку, якщо спостерігався спалах тканин під час тесту EN 1101)

Зразок кріпиться вертикально на металеву рамі з двома позначками, полум'я подається на нижній край тканини впродовж 10 секунд. Вимірюється час, за який полум'я досягне другої позначки на рамі.

Результати.  Згідгно стандарту EN13773, по завершенню тестів EN 1101 та EN13772 або EN1102, визначається клас вогнестійкості тканини:

Клас 1 (найвищий) : не було спалаху підчас тесту EN 1101; вогонь не досяг 1-ої позначки підчас тесту EN13772.

Клас 2:   не було спалаху підчас тесту EN 1101; вогонь досяг 1-ої позначки підчас тесту EN13772, але не досяг 2-ї позначки під час проведення тесту за EN13772.

Клас 3:  не було спалаху підчас тесту EN 1101; вогонь досяг 1-ої та 2-ї позначок підчас тесту EN13772.

Клас 4: виник спалах підчас тесту EN 1101: вогонь не досяг 2-ї позначки під час тесту EN1102.

Клас 5: виник спалах підчас тесту EN 1101: вогонь досяг 1-ї та 2-ї позначок під час тесту EN1102.

Сертифікат  Oeko-Tex® Standard 100

 

Еко-Текс стандарт 100 – це глобальна система тестування та сертифікації споживчої текстильної продукції щодо відсутності небезпечних для людини речовин. Стандарт був розроблений у 1992 році групою з 17 європейських текстильних інститутів та діє більш ніж у 40 країнах світу. На даний час  це основний стандарт у галузі екологічної сертифікації текстильної продукції, по всьому світу видано вже понад 50 000 сертифікатів. Їх одержали понад 6500 виробників приблизно на 1 мільйон видів продукції.

Сертифікат Oeko-Tex® Standard 100 видається текстильній продукці у разі відсутності в ній речовин, заборонених в ЄС.

• заборонені канцерогенні барвники;
• барвники, які викликають алергію;
• важкі метали, що виділяються;
• хлоровані ароматичні композиції (засмічують довкілля та шкідливі для здоров'я)
• формальдегіди;

Також вироби перевіряються на наявність речовин, які визнані шкідливими, але не заборонені законодавчо, як, наприклад, деякі види пестицидів.

Текстильна продукція, що сертифікуються за Oeko-Tex® Standard 100, поділяється за призначенням, залежно від інтенсивності контакту текстилю зі шкірою.

I. Текстильні вироби для дітей до 3 років: нижня білизна, постільна білизна та приладдя, м'які іграшки тощо.

ІІ. Текстильні товари, які безпосередньо контактують зі шкірою більшістю поверхні: спідня білизна, постільна білизна, махрові вироби, одяг.

ІІІ. Текстильні товари, які не контактують або незначно контактують зі шкірою, частиною поверхні: куртки, пальта, матеріали для верхнього одягу тощо.

IV. Інтер'єрний текстиль: столова білизна, меблеві тканини, штори, текстильні шпалери, килимові покриття.

Текст на сертифікаті визначає привілейованість торгової марки. Його можна витлумачити, як: «Цій текстильній продукції можна довіряти. Перевірено на відповідність екологічному стандарту "Еко-текс 100".